Меню Закрити

Методи оцінки вартості запасів при їх вибутті

П(С)БО 9 передбачає наступні методи оцінки запасів при їх відпуску у виробництво, продаж чи іншому вибутті:

  1. Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  2. Середньозваженої собівартості;
  3. Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
  4. Нормативних затрат;
  5. Ціни продажу.

Розглянемо спочатку найменш вживані в конфігураціях програмного комплексу BASБухгалтерія і зробимо акцент на основних (FIFO та по середній).

Метод ідентифікованої собівартості.

Даний метод зазвичай застосовують при незначній номенклатурі матеріалів. Також використовується для запасів, виготовлених за індивідуальними або спеціальними замовленнями (проектами). Суть методу полягає в тому, що конкретні одиниці запасів передаються у виробництво (продаж) за тією ж вартістю, за якою вони були придбані (за мінусом суми уцінки, якщо вона мала місце).

Для більшості підприємств цей метод неприйнятний через складність і непрактичність відслідковування придбання та використання конкретних одиниць кожного найменування запасів.

Метод нормативних затрат

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування нормативних затрат для оцінки запасів у бухгалтерському обліку та звітності допускається лише тоді, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися.

Метод нормативних витрат застосовується нечасто по причині постійного перегляду норм використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Метод ціни продажу

Оцінка за цінами продажу базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість визначається як різниця між продажною (роздрібної) ціною й середнім відсотком торговельної націнки.

Цей метод теж не набув широкого поширення, так як не може бути використаний виробничими підприємствами, оскільки за своїм походженням він призначений для оцінки вибуття товарів у підприємницьких структурах, основним видом діяльності яких є торгівля, та навіть у них непопулярний по причині обмеження рамок торговельної націнки.

Метод середньозваженої собівартості

Оцінка вибуття за середньозваженою собівартістю характерна для виробничих запасів, що обліковуються на підприємстві за окремими партіями, кожна з яких може відрізнятися ціною придбання чи собівартістю виготовлення. Цей метод передбачає, що списання проводиться за кожною одиницею однорідних запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду, і вартості отриманих у звітному періоді запасів.

Приклад: по ПП “Інтеграл” здійснювались наступні операції:

  1. 10.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 5 шт. по ціні 120 грн.
  2. 14.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 6 шт. по ціні 140 грн.
  3. 19.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 8 шт. по ціні 200 грн.
  4. 26.06.2020 – продаж терморегулятору W1209 – 12 шт.

Отже, на складі маємо 19 (5+6+8) терморегуляторів W1209 загальною сумою 3040 (5*120+6*140+8*200) грн

По даному методу буде списано 12 терморегуляторів по ціні 160 грн/штука (3040/19 = 160 грн) загальною сумою 1920 грн.

Залишок по складу: 7 терморегуляторів на загальну суму 1120 грн.

Метод FIFO (ФІФО)

FIFO – First In First Out – перший ввійшов, перший же і вийшов. Метод ФІФО означає списання запасів в тій послідовності, в якій вони були отримані на підприємство. Це означає, що при вибутті запасів спочатку будуть списуватися ті, які надійшли раніше (по тій вартості, по якій вони надійшли і рахуються в обліку).

Ще раз розглянемо вищенаведений приклад, але цього разу списання будемо проводити методом ФІФО:

ПП “Інтеграл” здійснювались наступні операції:

  1. 10.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 5 шт. по ціні 120 грн.
  2. 14.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 6 шт. по ціні 140 грн.
  3. 19.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 8 шт. по ціні 200 грн.
  4. 26.06.2020 – продаж терморегулятору W1209 – 12 шт.

Отже, на складі маємо 19 (5+6+8) терморегуляторів W1209 загальною сумою 3040 (5*120+6*140+8*200) грн

По даному методу буде списано 12 терморегуляторів, але вже партіями:

  1. партія від 10.06.2020 – терморегулятор W1209 – 5 шт. по ціні 120 грн.
  2. партія від 14.06.2020 – терморегулятор W1209 – 6 шт. по ціні 140 грн.
  3. партія від 19.06.2020 – терморегулятор W1209 – 1 шт. по ціні 200 грн.

Загальна сума списання (5*120 + 6*140 + 1*200) = 1640 грн.

Залишок по складу: 7 терморегуляторів на загальну суму 1400 грн.


Порівнюючи останні два методи (середньозваженої собівартості та FIFO), як найбільш поширені, можна сказати, що:

  • при застосуванні методу середньозваженої собівартості чистий прибуток буде мати середнє значення, яке найбільш наближене до фактичного, проте у період підвищення цін метод призводить до того, що підприємства оголошують більший прибуток, ніж реально отримують, у результаті чого сплачуються надлишкові кошти у вигляді податків;
  • під час застосування методу FIFO вартість запасів на кінець звітного періоду є наближеною до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції при цьому знижується, що в кінцевому підсумку призводить до максимального зростання фінансового результату.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *